Козак Наталія Степанівна

                                              практичний психолог

                                          освіта – повна вища

                                                    педагогічний стаж – 8 років

Психолог інформує

Психологічний портрет  першокласника

Педагогічна готовність:

o   Навички читання.

o   Навички лічби.

o   Навички письма.

o   Навички малювання.

o   Звукова культура мови (чистота мови).

o   Вміє розгорнуто відповідати на запитання.

o   Гарний словниковий запас.

o   Хороша загальна усвідомленість.

Інтелектуальна готовність:

·         Диференційованість сприйняття як основи мислення.

·         Спостережливість.

·         Розвинута уява.

·         Хороший орієнтир в просторі і часі.

·         Розвинуте наглядно-образне мислення:

  вміння виділяти суттєве в явищах навколишнього середовища;

вміння порівнювати їх, виділяти подібне і відмінне.

·         Розвиток дрібної моторики (володіння олівцем, ручкою, ножицями, навички малювання).

·         Хороша пам’ять.

·         Розвинута регулятивна функція мови (виконує словесні інструкції).

·         Інтелектуальна активність (вміння перетворити учбову задачу в самостійну ціль діяльності).

·         Задатки абстрактно-логічного мислення:

Ø  здатність розуміти символи;

Ø  здатність сформулювати запитання;

Ø  здатність самостійно знаходити причини явищ і робити прості висновки

Мотиваційна готовність:

§  Вираженість пізнавальних інтересів.

§  Намагання освоїти роль школяра (хоче ходити до школи, мати портфель тощо).

§  Прийняття системи вимог, які вимагає школа і вчитель.

Емоційно-вольова  готовність:

·         Вміння управляти своєю поведінкою (на уроці, під час перерви).

·         Збереження працездатності на протязі одного уроку і на протязі навчального дня.

·         Емоційна стійкість (регуляція емоцій).

·         Довільна регуляція уваги:

·         Вміння затримувати свої імпульси (наприклад, не перебивати інших в розмові).

·         Вміння продовжити діяльність, приклавши до цього вольове зусилля.

Комунікативна готовність:

v  Бажання спілкуватися із дорослими та дітьми.

v  Вміння встановити контакт з учителем.

v  Збереження почуття дистанції.

v  Здатність до особистого контакту із дорослими (на противагу ситуативному).

v  Вміння встановлювати контакт із ровесниками.

v  Вміння ввійти в дитячий колектив і знайти своє місце в ньому.

v  Вміння виконувати спільну діяльність.

v  Вміння підтримувати рівноправні взаємовідносини із ровесниками.

УЗАГАЛЬНЕНИЙ  „ПОРТРЕТ”  ПЕРШОКЛАСНИКА,

НЕ ГОТОВОГО  ДО  ШКОЛИ.

• Надмірна грайливість;
• Недостатня самостійність;
• Імпульсивність, безконтрольність поведінки, гіперактивність;
• Невміння спілкуватися з однолітками;
• Труднощі контактів з дорослими через небажання контактувати або нерозуміння свого статусу;
• Невміння зосередитися на завданні, труднощі в сприйманні словесної чи іншої інструкції;
• Низький рівень знань про навколишній світ, невміння зробити узагальнення, класифікувати, порівнювати;
• Поганий розвиток дрібної моторики, зорово-моторної координації;
• Недостатній розиток довільної пам’яті;
• Затримка мовного розитку (неправильна вимова, бідний словниковий запас, невміння висловити власну думку).

Як навчити дитину зав’язувати шнурки?

       Можна, звісно, утішатися думкою, що все саме собою вийде, але дещо згодом. Можна радіти винаходу липучок і гачків. Але все-таки рано або пізно доведеться визнати, що навичка зав’язувати шнурки не такий уже пошук, і дитина може опинитися в незручній ситуації через своє невміння.

     Отже, не важливо, чи мав ваш малюк невдалий досвід, чи він робить першу спробу шнурування черевиків. Ось кілька простих порад і правил, що обов’язково допоможуть вам навчити дитину зав’язувати шнурки.

1.    Не вчіть дитину зав’язувати шнурки наспіх. Ваше роздратування тільки зашкодить справі.

2.    Коли ви показуєте дитині, як правильно шнурувати шнурки, станьте в нього за спиною або посадіть дитину на руки до себе спиною.

3.    Доберіть такі черевики або кросівки, щоб шнурки легко просмикувались в отвори.

4.    Дитині буде простіше, якщо ви виберете досить товсті шнурки, що легко тримати в руках.

5.    Хваліть малюка, навіть якщо в нього вийшло просмикнути шнурок лише в одну дірочку.

6.    Можете тренуватися на іграх-шнурівках або  татусевих черевиках – так дитині буде веселіше.

7.    Розвивайте дрібну моторику дитини за допомогою ігор і вправ пальчикової гімнастики. Малювання, аплікація, ліплення, конструювання є чудовими тренажерами для пальчиків малюка.

                      Чи можна ставити дитину в куток?

       Зважаючи на мету і на скільки часу. І ще – у який куток. Таке покарання використовують батьки, які прагнуть хоч у якійсь спосіб зупинити дитину, яка їх не слухається. «Постій і поміркуй!» - наказують вони малюкові й сподіваються, що цей метод буде ефективним. Так, це значно краще, ніж бити дитину та кричати на неї. Але це батьківський самообман – вважати, начебто такий спосіб буде і насправді ефективним. Адже сьогодні виховання ґрунтується зовсім на інших засадах, ніж це було раніше. І якщо наші батьки і ми ставилися до своїх мам і татусів як до дорослих, то сьогоднішні діти сприймають нас швидше як рівних. Тому не дивуйтеся, якщо дитина раптом вийшла з кутка, незважаючи на ваші накази і заборони. Чи можна нашкодити таким покаранням? Так. Якщо ви силоміць тривалий час утримуватимете дитину в кутку, якщо куток знаходиться в темній кімнаті або в місці, що викликає в дитини тривогу. Тому краще запропонуйте малюкові поміркувати про свій вчинок десь інде.

                        Як боротися з дитячою істерикою?

     Для того щоб придумати свої унікальні способи роботи з дитячою істерикою, яку влаштовує дитина, пропонують усвідомити ситуацію.

·       Для початку визначте, яку саме поведінку ми називаємо некерованою.

 Некерованість це:

- істерика з лементом;

- істерика з лементом і катаннями на підлозі;

- випрохування іграшок у магазині;

- капризи;

- відмова щось робити, кудись іти;

- вигукування поганих слів, спроби вдарити дорослого, ламати й трощити іграшки;

-можливо, ще якась дитяча поведінка, що викликає у вас почуття безпорадності.

      Потім припинить присаджувати дитину, соромити її, порівнювати з іншими дітьми, кричати на неї, смикати.

І нарешті, коли ми вже все знаємо, застосуймо наші знання на практиці ( якщо дитина буде дійсно некерованою).

У час карантину діти особливо потребують нашої дорослої мудрості і підтримки, щоби перейти через усі ці виклики пандемії та карантину. Це теж нагода для нас стати ближчими і допомогти нашим дітям зростати, ставати сильнішими у випробуваннях та більш співчутливими. Про основні дороговкази пише директор Інституту психічного здоров’я УКУ та Українського інституту когнітивно-поведінкової терапії; дитячий психіатр Олег Романчук.

1. Як не парадоксально, але, щоби допомогти дітям, насамперед маємо потурбуватися спершу про себе. Бо якщо ми виснажені, знервовані і роздратовані – нам буде важко дати відчуття підтримки і безпеки нашим дітям. Це як правило, яке нам нагадують кожного разу у літаку – дорослі мають спершу вдягнути кисневу маску самі. Тож не забуваймо про базові кроки турботи про власне психологічне благополуччя – взаємопідтримка, зв’язок з цінностями, інформаційна гігієна, планування дня, фізична активність, сон і здорове харчування, ресурсні активності та інше.
2. Спілкуватися на теми, які хвилюють дітей. Дітям важливо, що ми їх слухаємо. Що чуємо – їх думки, питання, почуття. Ділимося з ними теж своїми відчуттями. Говоримо про усе, що їх хвилює. Від найпростішого – про коронавірус, карантин, школу, поїздку літом на море; до питань, на які не так легко знайти добру відповідь – про смерть і чому так усе в світі відбувається… Дітям важливо, що ми говоримо з ними чесно і зрозуміло. І не вдаємо, що знаємо відповіді на усі запитання. Їм надзвичайно важливо, що вони можуть говорити з нами про усе, довірити нам свій внутрішній світ. І що ми поруч.
3. Допомагти дітям зрозуміти, чому важливий карантин і усі заходи, які він включає – та здійснювати їх. Це дає дітям розуміння, чому важливі ті чи інші дії, чому мають сенс обмеження. Це дає їм відчуття певного контролю над ситуацією, долучення до спільних дій, щоби подолати пандемію.
4. Бути прикладом для дітей. Більшість навиків діти вчаться від нас не завдяки лекціям, а через те, що бачать, як ми живемо. Адже ми вчимо їх як батьки найважливішого – мистецтва життя. Тож, саме час для майстеркласів. Про те, як долати труднощі, як бути підтримкою, як відпускати те, що від нас не залежить, і фокусуватися на тому, що в наших силах; Як не впадати у відчай, а навпаки вміти піснею, жартом, дією підняти настрій собі та іншим; Як бути творчими і заповнити день змістовними активностями в жорстких умовах карантину. І список цей можна ще довго продовжувати. Багато найцінніших уроків ми здобуваємо під час найбільших випробувань. І не потрібно бути ідеальним – ми можемо бути добрим прикладом, як уміти визнати помилку, вибачитися, виправити ситуацію.
5. Розповідайте дітям казки та історії, разом читайте, дивіться та обговорюйте гарні мультфільми та фільми. Саме через казки та історії дітям передається мудрість – розуміння життя, себе, цінностей. Казки і історії дають дітям модель, як потрібно давати собі раду з різними труднощами та випробуваннями – через ідентифікацію з героями, дитина плекає певні особистісні якості. Пам’ятайте, що не менш важливі є історії з вашого життя, інших людей – так дитина отримує важливий досвід. Не менш важливим є обговорювати усе почуте і побачене, допомагати дитині знаходити у цьому мудрість, а тоді втілювати її у життя.
6. Допомагати дітям у організації часу та плануванні дня. Це важливий навик. Потрібно допомогти дітям в умовах відсутності шкільного розкладу і організованого ритму дня – планувати свій день, вибудовувати певний ритм, включати в день усі важливі складові (навчання, фізичну активність, хобі, соціальний час, домашні обов’язки, відпочинок…) – і його дотримуватися. Звісно, чим молодші діти – тим більше цієї організації часу і середовища лягає на нас, чим старші – тим більше ми допомагаємо їм розвивати навики самоорганізації. Але це вкрай важливо, бо дає і відчуття безпеки, і вчить самоорганізації та допомагає в навчанні.
7. Наповнюйте разом дні ресурсними активностями. Розділена радість зв’язує стосунки, є найкращим способом відновлення від стресу, джерелом енергії. Тому різноманітні ігри та інші спільні активності є дуже на часі. Читати разом книжку. Бавитися у хованки. Дивитися гарний фільм. Готувати їсти. Бавитися у ресторан чи перукарню. Малювати. Зробити домашній театр. Дивитися на хмари. Перелік можна довго продовжувати.
8. Пам’ятайте про дисципліну. Її ніхто не скасовував на час карантину. І діти мають розуміти, що є певні правила, які забезпечують безпеку і нашу відповідальність одне за одного, а відтак є наслідки за їх порушення. Це дуже важливо, оскільки в часі стресу, ми дорослі часто можемо втратити певну послідовність, зменшити вимоги до того, що робить дитина (бавиться цілий день у планшеті – чудово, не заважає нам працювати з дому). Дисципліна – не про покарання (хоч і може включати негативні наслідки). Дисципліна – про розвиток самоконтролю і відповідальності за себе та інших.
9. Бути підтримкою дітям у щоденних завданнях. З огляду на карантин ми, батьки, великою мірою стаємо зараз і класними керівниками, і вчителями з фізкультури, і математики, тощо. Звісно, це непросто. І ці завдання нам треба виконувати мудро і спокійно. Бо врешті-решт, суть не лише у тому, що дитина навчиться додавати десяткові дроби (а це безумовно важливо), але й у тому, що вона матиме досвід – що ви поруч і ви вірите в неї. І ви, попри математику, матимете з дитиною ще й гарну розмову про те, що треба вчитися не стільки заради оцінок, а знань і бажання пізнати цей світ. Ще про те, що помилятися не страшно і що ми маємо різні здібності і таланти. Можна розповісти щось зі свого життя, а у відповідь почути від дитини історії про її школу. І посміятися щиро разом, помріяти. Стати частиною процесу вибору дитиною майбутньої професії. 
10. Залучати дітей до турботи про інших. Те, що ми не можемо відвідати бабцю, не означає, що ми не можемо підтримати її – дзвінком, добрим словом, відеопосланням, надісланим фото малюнку. І бути вдома, це не означає бути на курорті, де батьки готують їсти, подають, миють посуду, складають план розваг на день. Діти мають бути долучені до спільних зусиль, вони повинні мати свою частку домашніх обов’язків. Не лише одержувачами турботи, але й турбуватися про інших … Саме так вони зростатимуть у любові.

В інтернеті уже багато мемів про те, як це – працювати під час карантину вдома з дітьми.

Найпростіший спосіб виглядає так:

Але навряд чи ви захочете, щоб ваші діти аж настільки страждали.

Та й карантин під час коронавірусу – це не просто сидіння вдома. 

Дуже важливо розуміти, як саме організовувати простір і час дітей вдома.

Про це розповіла дитяча психологиня Світлана Ройз в інтерв’ю Марії Єфросиніній для UNICEF:

"Зараз багато моїх знайомих намагаються судорожно організовувати простір і дні дітей. 

А насправді є правило: дітям треба дати можливість, по-перше, відпочити, по-друге, теж відреагувати свою тривогу, а по-третє, їм треба дати можливість нудьгувати".

За словами Ройз, якщо ми починаємо розважати дитину, то позбавляємо її власної енергії і насолоди від власних дій. 

"Коли моя донька говорить: "Мамо, мені нудно", я не дозволяю їй в цей момент вмикати планшет чи брати в руки телефон. Я їй кажу: "Понудьгуй декілька хвилин, тобі прийде ідея.

Насправді, якщо ми весь час будемо аніматорами для своїх дітей, ми позбавляємо їхньої власної мотивації", – пояснює психологиня.

За її словами, активність дітей треба зараз очолити.

Дати їм можливість битись подушками і самим долучитися до цієї гри, дозволити стрибати на ліжку. 

"Це збереже нам певну кількість нервових клітин", – додає Ройз. 

"Українська правда. Життя" знайшла багато-багато ресурсів, які допоможуть вам працювати і не збожеволіти з постійним "Ну мам", "Ну тат", дітям з цікавістю провести час, а вільний період від роботи прожити з цікавістю разом.

Якщо ми починаємо розважати дитину, то позбавляємо її власної енергії і насолоди від власних дій. Фото: Freepik

Зоопарки онлайн

Ваші діти можуть провести час у компанії панд, жирафів, коал та інших цікавезних тварин.

The San Diego Zoo – тут дитина може порозглядати мавп, коал, слонів, панд, тигрів, пінгвінів та інших тварин.

Georgia Aquarium’s beluga whales – тут кити, пінгвіни, медузи та інші створіння. 

Особливо варто подивитися на медуз дорослим. Заспокоює.

Houston Zoo – можна спостерігати за горилами, жирафами, слонами, носорогами і навіть мурахами.

Atlanta Zoo Panda Cam – тут тільки панди, але їх цілком достатньо.

Monterey Aquarium – на стримах ви побачите риб, пінгвінів, черепах, медуз та інших тварин.

Kitten Rescue Sanctuary’s Kitten Cam – це стрим із кімнати з врятованими котиками. Там просто "мі-мі-мі".

Якщо ваші діти вже дуже люблять тваринок, то можна поспостерігати за стримами американських зоопарків.

Наприклад, зоопарк міста Цинциннаті, штат Огайо, кожен день у Facebook влаштовує "Домашнє сафарі".

Пізнавальне

Відео TED, які можна дивитися разом з дітьми.

Ось добірка виступів, які, на думку, організаторів конференції, точно підійдуть до перегляду з дітьми. 

А ще у них є Youtube-канал TED-Ed з короткими анімаційними пізнавальними відео.

Наприклад, з цього ролика ви дізнаєтесь про питання, на які ніхто на цій планеті не може дати відповідь.

Подкасти для дітей

Можливо, ваша дитина добре сприймає інформацію на слух, а ще непогано знає англійську або хоче її підівчити?

Ось добірка цікавих подкастів англійською для дітей.

Story Pirates (Історія піратів)

Цей подкаст просто веселий. В його епізодах багато музики і вони завжди дивують.

Родзинка цього подкасту в тому, що ідеї для кожного епізоду пишуть діти, які відправляють їх в редакцію в надії побачити свої історії, втілені в життя групою професійних акторів, оповідачів і коміків.

Hero Hotel (Герой готелю)

У цьому фантастичному, комедійному, пригодницькому подкасті слухачі знайомляться з чоловіком, який працює в готелі своєї бабусі для супергероїв. 

Коли монстри та лиходії вриваються в готель, поки герої перебувають у відпустці і не хочуть нічого робити, цей чоловік і його кіт рятують ситуацію. 

У цьому багато сміху та інших цікавинок.

Brains On! (Увімкни мозок!)

Це обов'язковий подкаст для тих дітей, які дуже люблять пізнавати світ.

Кожен епізод присвячений тому, як і чому все працює, звідки береться і багато іншого. Теми дуже широкі, тому ви точно зможете знайти там щось цікаве для своєї дитини. 

Animal Safari (Сафарі за тваринами)

Цей подкаст допоможе дізнатися більше цікавих фактів про тварин. 

Наприклад, юні слухачі почують про про найщасливішу кішку в світі та які звуки видають милі, пухнасті коали. 

Також цей подкаст розповідає цікаві факти про території, на яких живуть тварини.

Активність дітей треба зараз очолити. Фото: Freepik

Час без гаджетів

Якщо ви хочете, щоб дитина відпочила від гаджетів, а ваша нервова система не здалася через гучні крики, психологиня Світлана Ройз на своїй сторінці у Facebook пропонує спеціальні активності. 

Вона назвала їх "Тихі ігри":

"Багатьом батькам доводиться часто говорити дітям – "не кричи, говори тихіше, рот закрий". 

Нам важливо пам'ятати – багато дітей мінімум до 6 років не вміють контролювати гучність своїх звуків", – попереджає Ройз.  

Пульт управління

На подушечках пальців дитини малюємо фломастером "кнопку гучності". Наприклад, на вказівному пальчику – червоним кольором ставимо крапку – голосніше, на безіменному – синім кольором – тихіше. 

Тренуємося, пропонуємо сказати слово, наприклад, "мама", або ім'я дитини, натискаємо кілька разів на пальчик – дитина говорить слово в залежності від "кнопки" і кількості "кліків" голосніше-тихіше. 

(Доводимо до найбільшої гучності, а потім, зупиняємо на потрібній). 

Коли дитина знову буде говорити голосніше, посміхаючись, доторкаємося до її "кнопки", або просимо, щоб вона сама доторкнулася.

Гра у "шпигунів", в мишок і кота

Мишка повинна тихенько, беззвучно пробратися і щось заздалегідь продумане у нас схопити.

Букви в рядок 

Від маленької до величезної. 

І навпаки, від величезної, до маленької. Просимо дитину дивитися на літери, вимовляти звук, підвищуючи або знижуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше звук і навпаки).

Кожні кілька годин – 2 хвилини тиші

Призначаємо дитину головною. 

Коли задзвенить будильник, вона подає всім сигнал – "Слухаємо тишу".

Пантоміма – гра "в крокодила"

"Але – обов'язково – домовляємося про час, коли можна кричати", – додає Ройз.

І ще декілька ігор з дітьми, які допоможуть активно рухатися в домашніх умовах.

Книги

Також психологиня радить книги, які можна прочитати з дітьми під час карантину.

Серед них:

• "Якого кольору поцілунок", Росіо Бонілла (3 +)
• "Що б не трапилося", Дебі Гліорі (3 +)
• "Знаєш, як я тебе люблю?", Сем Макбратні (2,5 +)
• "Моя Ба", Таня Стус (3+)
• "Хто живе у мами в серці", Світлана Ройз (3+)
• "Моя Любов", Астрід Деборд (3+)
• "Чи скучила за мною твоя борода?", К. Т. Хао (6 +)
• "Макс та супергерої", Росіо Бонілла (3+)
• "Поцілунок в долоньці", Одрі Пенн. (3+)

та інші.